1000 днів народ України мужньо захищає свою землю від російського агресора, який 24 лютого 2022 року розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, і 3925 днів - героїчно бореться за свободу і незалежність від росії.
Радіо Ополе запитало українців, які наразі перебувають за кордоном, що вони думають з цього приводу.
Сіверодончанка Єлизавета Колесник, яка виїхала з рідної Луганщини до Польщі у перші місяці повномасштабної війни, каже, що для неї війна триває вже понад 10 років.
- Я вдячна Збройним силам України за кожний день спротиву, - зазначає Єлизавета Колесник. - Вдячна всім, хто допомагає ЗСУ, а також вдячна Польщі за допомогу і можливість дочекатися Перемоги. Ми всі разом чекаємо на нашу Перемогу. Сподіваюся, що вона швидко настане. Дуже вболіваю за наших хлопців, які кожного дня, кожної хвилини і кожної секунди ризикують життям на фронті. Зараз запустили хештег #ЛуганщинасвітанокПеремоги. Сподіваюся, що ми повернемося і відбудовуватимемо Україну разом, - додала вона.
- Це - не 1000 - ний день війни, їх набагато більше, - каже колишня працівниця Запорізької атомної електростанції Вікторія Бакасова, котра змушена була виїхати з тимчасово окупованого Енергодара, і зараз живе в Ополі. - Упевнена, що світ і справжні люди мають можливості зупинити війну. Бо це дуже болюча рана. Спочатку здавалося, що такого не може статися у 21 столітті і це дуже швидко завершиться. Але це наразі триває. Це - страшна цифра, яку датою не назвеш, такий відлік не лише Україну повернув назад, а й світ, - зазначила Бакасова.
Для волонтерки Климентини Меланіч, яка теж зараз живе в Ополі, війна розпочалася у 2014 році.
- На той час я перебувала у Миколаєві з малою дитиною, - розповідає Климентина Меланіч. - Мої друзі були на Майдані, чоловік - у іншому місті. Фактично танки йшли на Крим, були блок-пости. Люди телефонували одне одному, ми не розуміли, що робити - виїжджати з Миколаєва чи залишатися... У той момент розпочалася війна і вона не зупинилася. росія - це наш ворог. Дякую Богу, що наш ворог тоді не пішов на нас повномасштабною війною, бо Україна би не справилася. Завдяки волонтерам і людям, що ще тоді, 2014 року, зрозуміли, що це вже справжня війна, почали збирати на амуніцію для військових, пізніше з'явилася контрактна армія і люди зрозуміли, що потрібно боронити свою державу. Розпочалася мобілізація, яку ми впритул не хотіли бачити. Завдяки всьому цьому ми хоч підготувалися... Оцих тисячу днів - це не просто 1000 днів від 24 лютого, це - 10 років, яких ми самі не помічали, коли це не почало торкатися кожного будинку, кожної сім'ї, кожної людини, - сказала Меланіч.
- Мені б хотілося, щоб українці зрозуміли, що Україна починається з кожного з нас, тож потрібно донатити нашу армію щодня, інакше ми втратимо не лише Україну, а й себе, - наголосила Климентина Меланіч.