До інформаційної кімнати на 2 поверсі ЦСА кожні кілька хвилин приходять біженці. В основному жінки, котрі питаються про житло та роботу - Я приїхала з Харкова, але не маю ні житла, ні роботи, я швачка. У Харкові я мала своє ательє та працівників, польської я не знаю, англійською теж не володію, але, думаю, швидко навчуся, - каже жінка, якій вдалося втекти з розбомбленого міста.

Киянка, з якою теж познайомилися в ЦСА, також шукала роботу. Як додала, вона працювала в Ашані в Україні і тепер хотіла б бути продавцем у тій же мережі, але в Ополе - я багато розумію, але не розмовляю польською.

Катерина Сенченко наголошує, що була журналісткою у Києві, а зараз є...біженкою. Завдяки дуже хорошому володінню польською мовою вона також допомагає своїм землякам віднайтися в новій реальності. - Звичайно, що всі вони хочуть працювати. Ніхто тут не хоче сидіти на плечах Поляків. Сподіваюся, війна не буде тривати довго, бо ми дуже сумуємо за домом, але, на жаль, не можемо повернутися.

Її землячка пані Наталія з Дрогобича звернула увагу на подорожчання оренди квартир в Ополе - кімната, котра раніше коштувала 600 злотих, а тепер коштує 1200 злотих, а і так тих кімнат немає - каже волонтер з ЦСА.

Додамо, що волонтери не лише надають інформацію, а й пропонують допомогу. Завдяки покупкам ополян в місцевій кухні сьогодні готували голубці та капустняк.