Який рецепт ідеальної великодньої випічки і як, створювати не просто бабечки, а витвори кулінарного мистецтва? Про це напередодні Великодня, нам розповіла майстриня з України.

Wielodzietna rodzina Kuzniecowych przez osiem lat budowała dom swoich marzeń a gdy tylko zaczęli w nim mieszkać, do ich kraju przyszli okupanci. Matce z trójką dzieci przyszło porzucić zarówno wymarzony dom, jak i Ojczyznę. Ratując się przed wojną, znaleźli schronienie w Polsce. Tutaj Kateryna zajęła się wolontariatem i pomocą dla Sił Zbrojnych Ukrainy, a dzieci poszły do szkoły i wykazują się znacznymi sukcesami w nauce.

"Вивезла трьох дітей з окупованої Херсонщини" - історія Катерини Кузнецової

Багатодітна родина Кузнєцових 8 років будувала дім своєї мрії. А як тільки почали у ньому жити, до їх рідної України прийшли окупанти. Мамі з трьома дітьми довелося покинути і омріяний дім, і рідний край. Рятуючись від війни вони знайшли прихисток у Польщі. Тут Катерина Кузнєцова зайнялася волонтерською діяльністю і допомогою ЗСУ. А діти пішли до школи і демонструють значні успіхи у навчанні.

Schronisko "Przyjaciel" w Dnieprze - to nie tylko schronisko dla zwierząt; to miejsce, gdzie pomaga się najsłabszym. Tutaj opiekują się kotkami-inwalidami, ślepymi, starymi, rannymi i porzuconymi. Od pierwszego dnia wojny, dla współzałożycielki schroniska Olesyi Leonowej, tak jak i dla wszystkich wolontariuszy, rozpoczął się szalony maraton w pomocy zwierzętom. "Ujrzeliśmy wiele ludzkiej zdrady, ale i dużo dobra. To właśnie dobre uczynki innych dawały nam siły do dalszej pracy" - opowiada Olesya Leonowa. Przyjaciele z Europy proponowali przeprowadzkę schroniska za granicę ale Olesya zdecydowała się pozostać na Ukrainie, ponieważ na terytoriach, gdzie trwają masowe działania zbrojne, nadal pozostają tysiące kotów i psów, którym trzeba pomóc. W ratowaniu i rozmieszczaniu tysięcy zwierząt z ogarniętych wojną miast i wiosek, pomagali wolontariusze z Polski, Czech, Niemiec, Austrii i innych krajów UE. Przez rok trwania wojny, nowych właścicieli w Europie znalazło kilkaset czworonogów. Czym żyje niezwykłe schronisko dla zwierząt i jak udaje się mu pomagać najsłabszym, kiedy nad głowami latają rakiety? Olesya zorganizowała dla Radia Opole zdalną wycieczkę i w szczegółach opowiedziała o tym strasznym roku.

Притулок «Друг» у Дніпрі – не просто притулок для тварин, це місце, де допомагають найслабшим. Тут опікуються котиками-інвалідами, сліпими, старенькими, травмованими та покинутими. З початком війни, для співзасновниці притулку Олесі Леонової, власне, як і для всіх волонтерів, почався шалений марафон з порятунку тварин. «Ми побачили багато зради від людей, але і багато хорошого. Саме добрі справи інших, давали нам сили працювати далі» - розповіла Олеся Леонова. Друзі з Європи пропонували вивезти притулок за кордон, але Олеся вирішила залишатися в Україні. Адже, на територіях, де тривають масштабні бойові дії, залишаються тисячі котиків і песиків, які потребують допомоги. Рятувати і розміщувати тварин, з охоплених війною міст і сіл, допомагали волонтери з Польщі, Чехії, Німеччини, Австрії та інших країн ЄС. За рік війни нових власників у Європі знайшло кілька сотень українських пухнастиків. Чим живе незвичайний притулок для тварин, та як вдається допомагати найслабшим, коли над головами літають ракети? Олеся провела для Радіо Ополе онлайн-екскурсію і розповіла подробиці про цей страшний рік.

Natalia Kuptsowa przyjechała do Polski 5 miesięcy po wybuchu wojny. Kobieta nie chciała zostawiać rodzinnego domu i uważała, że są tacy Ukraińcy, którym wsparcie udzielane przez sąsiedni kraj potrzebne jest bardziej niż jej. Ale potem w jej rodzinie wydarzyło się coś, co w jednej chwili zmusiło kobietę do przejazdu do Opola. Teraz uczy się polskiego, pomaga wojskowym, wychowuje czworo dzieci i integruje się w nowym środowisku.

Наталія Купцова не одразу переїхала до Польщі. Жінка вважала, що є українці, яким підтримка сусідньої країни потрібна більше ніж їй. 5 місяців війни, Наталія мешкала в Україні. Втім, в її родині трапилась подія, яка змусила за одну хвилину ухвалити рішення про переїзд до Ополя. Зараз вона вивчає мову, допомагає військовим, опікується чотирма дітьми та інтегрує у нове середовище.

Na początku wojny na Ukrainie, Oleksandra, która w tym czasie już parę lat mieszkała w Opolu, zjednoczyła wokół siebie nieobojętnych i aktywnych ludzi. Jest ona liderką stowarzyszenia "Skrzydła pomocy" i pomaga rodakom odnaleźć się w Polsce, rozwijać się i osiągnąć sukces. Nagranie wywiadu miało miejsce w Dniu Kobiet, stąd też rozmawiałyśmy nie tylko na temat pomocy ale też o kobiecości.

Олександра Алтуф'єва - жінка з крилами

З початком війни в Україні Олександра, яка на той час, вже кілька років мешкала в Ополі, об'єднала навколо себе небайдужих і активних людей. Вона є лідеркою організації "Крила допомоги". Допомагає співвітчизникам знайти себе в Польщі, розвиватися і досягати успіхів. Запис інтерв'ю відбувався в День жінок, тож ми говорили не тільки про допомогу, але і про жіночність

Mama czwórki dzieci, prawniczka z Kijowa, Olesia Kalnichenko, jak tysiące Ukrainek znalazła schronienie w Polsce. Tutaj kobieta pomaga rodakom w rozwiązywaniu problemów z prawem a także prowadzi konsultacje psychologiczne i uczestniczy w kursie na mediatora. Oprócz tego, Olesia wraz z dziećmi aktywnie integruje się w nowym kraju, choć i tak marzy o powrocie do Kijowa i odbudowie swojej Ojczyzny po zwycięstwie Ukrainy.

Мама чотирьох дітей, юристка із Києва, Олеся Кальніченко, як і тисячі українок, знайшла прихисток у Польщі. Тут жінка допомагає співвітчизникам вирішувати юридичні питання, а також надає психологічні консультації і навчається на медіатора. Крім того, Олеся з дітьми активно інтегрується в новій країні. Та все ж мріє після Перемоги України, повернутися до Києва і розбудовувати свою країну.