Muzeum im. Jana Dzierżona w Kluczborku zaprasza już w najbliższą sobotę na szaleństwo Nocy muzeów. W tegorocznej edycji większość wydarzeń związanych będzie urodzinami Kluczborka. To świetna okazja żeby poznać lepiej historię miasta, zobaczyć wystawę czasową "70 zabytków z okazji 770 lat Kluczborka", wziąć udział w warsztatach plastycznych.

Вже цієї суботи, 13 травня, відбудеться Європейська ніч музеїв – міжнародна акція, під час якої, більшість музеїв відкриті для відвідувачів вночі. Вхід до музеїв безкоштовний або зі знижками. Музеї Польщі беруть активну участь у цій акції. Зокрема, в Ключборку на Опольщині, Міський музей ім. Яна Дзержона запрошує усіх бажаючих прийти, взяти участь у цікавих майстер-класах, дізнатися історію міста.

Цьогорічна «Ніч музеїв» присвячена 770-тій річниці Ключборка. Експозиції музею доступні і для гостей з України, адже інформація представлена на виставках також перекладена на українську мову.

Wolontariuszki Svitlana i Tatiana robią na drutach ciepłe skarpetki dla ukraińskich żołnierzy.
Zimą przekazują na front 'ciepłe' paczki ze skarpetkami, słodyczami, grzałkami i lekami.
Dziewczęta zjednoczyły się z myślącymi podobnie z całej Polski, aby pomagać ukraińskim obrońcom. A niedawno zaczęły brać udział w jarmarkach i założyły sklep internetowy. Tam tworzą ręcznie robione artykuły a otrzymane środki kierują na potrzeby ukraińskich wojskowych. Dziewczyny zapraszają wszystkich tych, którym nie jest to obojętne do wzięcia udziału w inicjatywie „Skarpetki dla Ukrainy – Polska”.

Волонтерки Світлана і Тетяна в'яжуть, разом з іншими майстринями, теплі шкарпетки для українських військових.

Взимку передають на фронт "теплі" посилки, з шкарпетками, солодощами, грілками та ліками.

Дівчата об'єдналися з однодумцями з усієї Польщі, щоб допомогти українським захисникам. А нещодавно почали брати участь у ярмарках та створили торговий майданчик онлайн. Там реалізують речі ручної роботи, а виручені кошти спрямовують на потреби українських воїнів. Дівчата запрошують усіх небайдужих до ініціативи "Skarpetki dla Ukrainy - Polska"

Який рецепт ідеальної великодньої випічки і як, створювати не просто бабечки, а витвори кулінарного мистецтва? Про це напередодні Великодня, нам розповіла майстриня з України.

Wielodzietna rodzina Kuzniecowych przez osiem lat budowała dom swoich marzeń a gdy tylko zaczęli w nim mieszkać, do ich kraju przyszli okupanci. Matce z trójką dzieci przyszło porzucić zarówno wymarzony dom, jak i Ojczyznę. Ratując się przed wojną, znaleźli schronienie w Polsce. Tutaj Kateryna zajęła się wolontariatem i pomocą dla Sił Zbrojnych Ukrainy, a dzieci poszły do szkoły i wykazują się znacznymi sukcesami w nauce.

"Вивезла трьох дітей з окупованої Херсонщини" - історія Катерини Кузнецової

Багатодітна родина Кузнєцових 8 років будувала дім своєї мрії. А як тільки почали у ньому жити, до їх рідної України прийшли окупанти. Мамі з трьома дітьми довелося покинути і омріяний дім, і рідний край. Рятуючись від війни вони знайшли прихисток у Польщі. Тут Катерина Кузнєцова зайнялася волонтерською діяльністю і допомогою ЗСУ. А діти пішли до школи і демонструють значні успіхи у навчанні.

Schronisko "Przyjaciel" w Dnieprze - to nie tylko schronisko dla zwierząt; to miejsce, gdzie pomaga się najsłabszym. Tutaj opiekują się kotkami-inwalidami, ślepymi, starymi, rannymi i porzuconymi. Od pierwszego dnia wojny, dla współzałożycielki schroniska Olesyi Leonowej, tak jak i dla wszystkich wolontariuszy, rozpoczął się szalony maraton w pomocy zwierzętom. "Ujrzeliśmy wiele ludzkiej zdrady, ale i dużo dobra. To właśnie dobre uczynki innych dawały nam siły do dalszej pracy" - opowiada Olesya Leonowa. Przyjaciele z Europy proponowali przeprowadzkę schroniska za granicę ale Olesya zdecydowała się pozostać na Ukrainie, ponieważ na terytoriach, gdzie trwają masowe działania zbrojne, nadal pozostają tysiące kotów i psów, którym trzeba pomóc. W ratowaniu i rozmieszczaniu tysięcy zwierząt z ogarniętych wojną miast i wiosek, pomagali wolontariusze z Polski, Czech, Niemiec, Austrii i innych krajów UE. Przez rok trwania wojny, nowych właścicieli w Europie znalazło kilkaset czworonogów. Czym żyje niezwykłe schronisko dla zwierząt i jak udaje się mu pomagać najsłabszym, kiedy nad głowami latają rakiety? Olesya zorganizowała dla Radia Opole zdalną wycieczkę i w szczegółach opowiedziała o tym strasznym roku.

Притулок «Друг» у Дніпрі – не просто притулок для тварин, це місце, де допомагають найслабшим. Тут опікуються котиками-інвалідами, сліпими, старенькими, травмованими та покинутими. З початком війни, для співзасновниці притулку Олесі Леонової, власне, як і для всіх волонтерів, почався шалений марафон з порятунку тварин. «Ми побачили багато зради від людей, але і багато хорошого. Саме добрі справи інших, давали нам сили працювати далі» - розповіла Олеся Леонова. Друзі з Європи пропонували вивезти притулок за кордон, але Олеся вирішила залишатися в Україні. Адже, на територіях, де тривають масштабні бойові дії, залишаються тисячі котиків і песиків, які потребують допомоги. Рятувати і розміщувати тварин, з охоплених війною міст і сіл, допомагали волонтери з Польщі, Чехії, Німеччини, Австрії та інших країн ЄС. За рік війни нових власників у Європі знайшло кілька сотень українських пухнастиків. Чим живе незвичайний притулок для тварин, та як вдається допомагати найслабшим, коли над головами літають ракети? Олеся провела для Радіо Ополе онлайн-екскурсію і розповіла подробиці про цей страшний рік.

Natalia Kuptsowa przyjechała do Polski 5 miesięcy po wybuchu wojny. Kobieta nie chciała zostawiać rodzinnego domu i uważała, że są tacy Ukraińcy, którym wsparcie udzielane przez sąsiedni kraj potrzebne jest bardziej niż jej. Ale potem w jej rodzinie wydarzyło się coś, co w jednej chwili zmusiło kobietę do przejazdu do Opola. Teraz uczy się polskiego, pomaga wojskowym, wychowuje czworo dzieci i integruje się w nowym środowisku.

Наталія Купцова не одразу переїхала до Польщі. Жінка вважала, що є українці, яким підтримка сусідньої країни потрібна більше ніж їй. 5 місяців війни, Наталія мешкала в Україні. Втім, в її родині трапилась подія, яка змусила за одну хвилину ухвалити рішення про переїзд до Ополя. Зараз вона вивчає мову, допомагає військовим, опікується чотирма дітьми та інтегрує у нове середовище.