Artem, młodszy sierżant 67. Oddzielnej Brygady Zmechanizowanej, 1. Batalionu Strzelców. Już po raz drugi na froncie. Po raz pierwszy wyruszył do walki w 2014 roku, a po inwazji Rosji na pełną skalę na Ukrainę wrócił ponownie, by bronić ojczyzny. Wraz ze swoją jednostką wykonuje misje bojowe w obwodzie donieckim. W przerwach między operacjami wojskowymi chłopcy doskonalą swoje umiejętności wojskowe na poligonie. Artem opowiadał Radiu Opole o sytuacji na froncie i nastrojach w wojsku.

Артем, молодший сержант 67-мої окремої механізованої бригади, 1-го стрілецького батальйону. Вже вдруге на фронті, спочатку пішов воювати у 2014. А після повномасштабного вторгнення росії в Україну, знову повернувся боронити рідну землю. Разом зі своїм підрозділом виконує бойові завдання на Донеччині. В перервах між виконанням воєнних операцій, хлопці відточують військову майстерність на полігоні. Про ситуацію на фронті і настрій військових, Артем розповів Radio Opole.

Ojciec Poliny broni Ukrainy. Dziewczyna z mamą i bratem wyjechali z okupowanego Enerhodaru kiedy Rosjanie rozpoczęli poszukiwania rodzin ukraińskich żołnierzy wśród miejscowej ludności. W Opolu Polina zorganizowała zbiór środków na drony dla żołnierzy, dzięki czemu ukraińska armia może skutecznie przeciwstawiać się wrogowi.

Батько Поліни захищає Україну на фронті. Дівчина з мамою і братом виїхали з окупованого Енергодару, коли росіяни почали розшукувати серед місцевого населення родини українських військових. В Ополі Поліна організувала збір коштів на дрони для оборонців України. Завдяки цьому українські військові можуть ефективно протистояти ворогу.

Małżeństwo Konowalenków przez 5 miesięcy żyło pod okupacją. Nie umieli porzucić ojczystej Chersońszczyzny nawet gdy wróg przyszedł do ich domu. Ale kiedy zdrajcy wśród miejscowej ludności chcieli ich wydać okupantom za ich proukraińską postawę, musieli wyjechać do jednej z córek, która już wtedy mieszkała w Polsce. Tutaj Iryna i Oleksandr zajęli się wolontariatem i zbierali środki na pomoc Ukraińskim Siłom Zbrojnym. A potem postanowili wracać na Ukrainę i mieszkają obecnie niedaleko Borodianki ale nadal jeżdżą do Polski w sprawach dotyczących wolontariatu.

Подружжя Коноваленків 5 місяців жило в окупації. Не змогли покинути рідну херсонську землю, навіть коли ворог прийшов до їхньої хати. Але, коли зрадники серед місцевого населення, хотіли "здати" Коноваленків окупантам за проукраїнську позицію, довелося виїхати до однієї з доньок, яка на той момент вже була у Польщі. Тут Ірина і Олександр зайнялися волонтерством, збирали допомогу для ЗСУ. А потім вирішили повернутися в Україну, зараз мешкають неподалік Бородянки, але у волонтерських справах продовжують їздити до Польщі.

Wolontariusze z Prudnika zbierają pomoc dla ofiar wysadzenia tamy przy hydroelektrowni kachowskiej. Kateryna Kuznetcowa od początku wojny mieszka w Prudniku na Opolszczyźnie. Sama pochodzi z miejscowości Oleszki - miasteczka, które ucierpiało w wyniku tej katastrofy. Razem z organizacją charytatywną "Ukraina - kraina szczęścia" dziewczyna zbiera pomoc dla swoich rodaków i przekazuje na Ukrainę. Na razie potrzeby są takie: łopaty, miotły, worki na śmieci, środki ochrony przed komarami i muszkami, ręczniki, prześcieradła, kołdry, nawilżane serwetki, ręczniki papierowe, środki myjące, kalosze gumowe w rozmiarach 40-45, materace rozkładane albo dmuchane, produkty spożywcze do szybkiego przygotowania. Wszystkich, którzy mają możliwość i ochotę pomóc, zaproszeni są do przyłączenia się do zbiórki tych niezbędnych rzeczy.

Волонтери з Прудника збирають допомогу для постраждалих від підриву дамби Каховської ГЕС. Катерина Кузнецова від початку війни мешкає в Пруднику на Опольщині. Сама ж родом з Олешек. Міста - яке найбільше постраждало від катастрофию. Разом із благодійним фондом "Україна - країна щастя” дівчина збирає допомогу для своїх земляків і передає в Україну. Наразі потреби такі: лопати, мітли, мішки для сміття, засоби від комарів і комах, рушники, простирадла, ковдри, вологі серветки, паперові рушники, миючі засоби. Гумові чоботи розмірів 40-45, розкладачки або надувні матраси, продукти швидкого приготування. Усіх, хто має можливість і бажання допомогти, запрошують долучитися до збору необхідного.

"Rosjanie z automatami w rękach straszyli nasze dzieci" - wspomina Ania dzień, w którym uciekali z okupowanego Chersonia.

W bezpiecznym Opolu, mama z dwójką dzieci uczy się języka i integruje w nowym środowisku, a także rozwija swój mały biznes. Widzi swoja przyszłość w Polsce.

"росіяни з автоматами у руках лякали наших дітей" - згадує Аня той день, коли вони тікали з окупованого Херсону.

В безпечному Ополі, мама з двома дітьми, вчить мову та інтегрує у нове середовище, а також розвиває свій маленький бізнес. І бачить своє майбутнє у Польщі.

Olena Okołot przyjechała do Polski z Krzywego Rogu. Kiedy jej rodzinne miasto zaczęto bombardować, kobieta wzięła ze sobą plecak z rzeczami i kotkę, i tak wyruszyła do bezpiecznego Opola. Tutaj Olena poszukuje siebie i stara spełniać się w ulubionych sferach. Jest fachowcem w kwestii zdrowego kręgosłupa, prawidłowej postawy i kultury fizycznej.

Олена Околот приїхала до Польщі із Кривого Рогу. Коли її рідне місто почали бомбардувати, жінка взяла із собою рюкзак з речами і кішечку, так і вирушила до безпечного Ополя. Тут Олена шукає себе і намагається реалізуватися в улюбленій справі. Вона фахівець з питань здорової спини, правильної постави і фізичної культури.

Карти побиту для біженців з України. Хто може оформити карту побиту і за яких умов?

Як довго чекати? Як легалізувати свою діяльність в Польщі? Як організувати свій бізнес у правовому полі? Про це та інше йшлося під час ефіру в студії Радіо Ополе. Чимало важливої інформації від експертів: Олександри Алтуф'євої, лідерки асоціації "Крила допомоги" та консультанта з юридичних питань Пьотра Малиновського.

Wiktoria przyjechała spod Mikołajowa. Porzuciła ojczyznę dla bezpieczeństwa i spokoju dzieci. Razem z córkami Wiktoria już od ponad roku mieszka przy kościele w Kluczborku. W tym czasie dziewczynie udało się zrealizować się w rękodziele. Tworzy dekoracje do domu i unikalne rozwijające książeczki dla małych dzieci.

Вікторія приїхала з Миколаївщини. Покинула рідну країну заради безпеки і спокою дітей. Разом з донечками, Вікторія, вже понад рік мешкає в Ключборку при костьолі. За цей час дівчина змогла реалізувати себе у творчості. Вона створює декор для дому і унікальні розвиваючі книжечки для малечі

Iryna musiała porzucić we Lwowie swój dom i pracę. Decyzja o wyjeździe do bezpiecznej Polski zapadła w rodzinie po tym, jak trójka jej dzieci stała się świadkami bombardowania ziemi lwowskiej. Tutaj kobieta nadal rozwija talenty swoich dzieci a także pomaga ukraińskim żołnierzom jako wolontariuszka.

Ірина мусила покинути в Україні родинний дім та працю лікаря. Рішення виїхати до безпечної Польщі, в родині ухвалили після того, як троє дітей Ірини, стали свідками бомбардування Львівщини. В той день російські війська випустили понад 100 ракет. Одна з них влучила в електростанцію неподалік їх будинку. У Польщі жінка продовжує розвивати таланти своїх дітей. Старша донька Кароліна, професійно займається вокалом, син Матвій - футболом, а молодша донечка Єва - танцями і гімнастикою. Також, Ірина, як волонтер, разом з іншими мігрантками, допомагає українським військовим.