Коли ворожа зброя поцілила в їхню оселю, господарів, на щастя, вдома не було.

«Бомбили постійно, як спати лягав, то молився… А в той день як попала бомба чи ракета у наш дім, я пішов з хати. Бо перед цим поряд впала авіаційна 500 -кілограмова бомба і рознесла вісім будинків одразу», - розповів Павло Запорожченко.
Відтоді родина боялася спати в домі.

«Дивлюся, ракета і... горить хата. Я глянув, що моя хата горить і кажу – все... Це було пів дев’ятого ввечері, вже темно було», - згадує сумні миті Павло.
Каже, будинок згорів повністю, нічого було рятувати, бо ні води, ні електрики, ні газу на той час в їхній частині міста вже не було. Переночували у підвалі сусідньої багатоповерхівки, подзвонили сину, а той сказав, щоб вони виїжджали звідти негайно. Тоді й вирішили вони їхати до Польщі, евакуйовуватися.

Наразі Павло і Неля Запорожченки живуть в одному із населених пунктів поблизу Ополя.
Люди, які їх прихистили, дуже добрі, - кажуть українці, - підтримують усім необхідним. Біженці ж не залишаються у боргу і також віддячуюють своїм польським благодійникам - то те, то се по господарству допомагають.