24 лютого я прокинулася від вибухів. Було багато вибухів, згадує Олена. Жінка зрозуміла, що це війна, бо до цього готувалася морально.

- Я знала, що на кордоні Харківщини з росією багато техніки, ми з друзями обговорювали це. Всі були напоготові, знали, що це почнеться, - розповідає харків’янка. – Я мешкала на околиці Харкова, з боку білгородського напрямку. Було дуже небезпечно. Наразі мій район постраждав на 75 %. Багато будинків підлягають знесенню, адже їх неможливо відновити. Це Північна Салтівка (найгустонасленіший мікрорайон на північному сході міста Харкова). Місто обстрілювали з окупованої частини Харківщини, де стояли установки – «гради», «смерчі», які гатили по нашому району, - додає.

- У голові був хаос. Адже ми жили, будували плани і все перевернулося шкереберть. Я вийшла з дому з дитиною та одним наплічником, все інше залишилося там …

За словами Олени Маслової, до Польщі вона потрапила, коли минуло вже два місяці повномасштабної війни. Перед цим було селище Мерефа на Харківщині, місто Дніпро, Черкаська область…

Як і багато людей, Олена чекала, що все швидко закінчиться, і вона з донькою повернеться додому, але на третій місяць бойових дій прийшло розуміння, що війна затягується і треба з дитиною вирушати кудись подалі…

У Польщі безпечно і спокійно, каже Олена. - Проте поступово спокій зникає, бо роботу знайти важко. Дитина ходить до школи і часто хворіє, навіть більше, ніж в Україні, через це проблематично знайти працю, яка б влаштовувала всіх.

Наразі Олена Маслова вчить польську і шукає роботу, щоб, зокрема, сплатити за житло.

Згідно зі змінами до спецзакону про допомогу біженцям з України, з березня українці, які прибули до Польщі після 24 лютого минулого року і живуть у місцях масового розміщення, будуть сплачувати 50% вартості проживання, але не більше 40 зл/день, якщо вони там перебувають понад 120 днів.