- До нас прийшли українці, які вже декілька років тут живуть, і попросили таке місце, де вони могли б надавати допомогу своїм співвітчизникам. Для цих потреб ми перетворили Центр соціальної активації на Муніципальний центр допомоги біженцям. Ця робота тривала довго, 24 години на добу, – каже Агнєшка Лукасінська, координаторка Центру соціальної активації в Ополе.

- Це наші герої, адже вони витрачали тут багато свого часу, щоб допомагати своїм співвітчизникам, – зазначає Дорота Пєхович-Вітонь, керівник Центру громадянського діалогу в Ополе. - У нас були такі випадки, коли люди приходили за допомогою в перші дні війни, а через два тижні вже йшли в Центр соціальної активації і казали: «Треба щось робити, ми хочемо бути потрібними».

Одна з них – пані Леся, яка на початку березня приїхала до Ополе з Тернополя.

- Я бачила, які люди налякані і розгублені, хотіла їм допомогти. Зараз я допомагаю в дитячій кімнаті, - розповідає вона.

Як розповідають волонтери, щодня з’являлися нові люди та різні, часто важкі, історії.

- Кожен з нас відчував, що хоче допомогти. У нас була якась енергія, яка не давала нам втратити сили. Ми хотіли допомогти українцям. Було багато складних випадків та історій, тому ми поговорили про це з психологом, щоб мати сили діяти, а не тікати від проблем.

Наразі понад 10 000 біженців скористалися різними формами допомоги в Муніципальному центрі допомоги біженцям в Ополе.