Вед.: Гостем Радіо Ополе є директор Академії ремесел і підприємництва при Опольському Політехнічному університеті, доктор Лукаш Денис. Щиро вітаю вас у нашій студії!
Денис: Добрий день, пані редакторко! Добрий день, усім слухачам!
Вед.: Тема нашої розмови — професійно-технічна освіта на прикладі освітнього закладу, який очолює гість Радіо Ополе. Пане директоре, під час однієї з наших роз мов ви зауважили про те, що у закладі навчається дуже багато дітей з України. Навіть один з учнів отримав престижну стипендію Прем’єр-міністра Польщі. Які напрямки зазвичай обирають українці? Яка ситуація на сьогодні і до великої війни?
Денис: Наша школа на освітньому ринку Ополя функціонує вже 5 років. Ми — іноваційна школа. Її засновниками є підприємці, власне, найбільше в регіоні ремісниче товариство, яке об’єднує великих і малих підприємців та понад 2 500 ремісничих закладів. Академія створена при найбільшому технічному виші в Ополі — Політехніці Опольській. Як ви, пані редакторко, згадали, у школі ми маємо дуже багато учнів не лише з Польщі, а й з України, Казахстану, Киргизстану, Італії, Іспанії. У себе ми щодня спостерігаємо інтеркультурність і це нам дуже приємно.
Що у нас є унікального, чим можемо пишатися? Понад чотири роки ми отримуємо ступендію Голови Ради Міністрів, тобто стипендію Прем’єра Польщі. Цю найвищу стипендію протягом року може отримати лише один учень державного закладу. Двічі в історії нашої школи її отримали учні з Польщі і двічі отримав один і той же учень з України, що є феноменом на теренах нашого воєводства. Незважаючи на мовний бар’єр, він став найліпшим учнем за підсумками року у нашій школі.
Які напрямки обирають українці? Найчастіше вони обирають професії техніка-інформатика, техніка-програміста, маємо також багато учнів, які обирають професії, пов’язані з дизайном середовища та декоруванням приміщень. Це - нові напрямки, які існують у нас два роки. Крім того, учні все частіше обирають ремісничі професії. Частина тих, які прибувають з України, прагнуть одразу працювати і навчатися. І це забезпечує професійна школа першого ступеня, що передбачає три роки навчання. Після двох років професійна школа другого ступеня завершуються матурою, що прирівнюється до п’ятирічного технікума. Маємо різні ремісничі професії, зокрема пов’язані з будівельництвом та гідравлікою. Наш польський ринок потребує гідравліків (сантехніків-авт.), як і наше воєводство. Це — найзатребуваніша професія у нашому місті та краї в цілому. Гідравліків (сантехнік-авт.) бракує, тож вже під час практики учні отримують роботу. Навіть більше — вони самі відкривають ФОПи. Іншою унікальною професією є професія покрівельника. У Польші такі спеціалісти займаються дахами. Учні з Україні теж обирають цей фах, хоча й не так часто, бо подібні професії нелегкі. Третя професія, якої потребують працедавці, - це автомеханіки і електромеханіки. Цих фахівців теж бракує. Професія перукаря цікава переважно для дівчат, але її обирають і чоловіки, наприклад, барбер — це вже чоловічий майстер. Ці всі професії найбільш популярні серед роботодавців. Їх обирають також учні з України і дуже добре почуваються.
Хочу звернутися до всіх зацікавлених: якщо будете обирати професію для своїх дітей-восьмикласників, то, прошу, зверніть увагу на ті професії, яких потребує ринок праці - від професій, пов’язаних з програмуванням, до ремісничих професій. Вони затребувані не лише на польському ринку праці, а й на європейському.
Вед.: Скільки учнів навчається зараз в Академії?
Денис: У нас навчається 700 учнів. І це доволі багато як для школи, створеної п’ять років тому. До 80 учнів прибули з України. Наш заклад охоче обирали українці, які прибули до Ополя ще перед повномасштабною війною. Що цікаво, учні, котрі добре не знають польської мови, упродовж двох років можуть вивчати польську мову, причому на дуже високому рівні. Маємо пані з Ягелонського університету, котра знає українську, російську та польську. Тож, це стає у нагоді для дітей з Казахстану, Киргизстану, які не знають української мови, зате знають російську. Для дітей, котрі прагнуть подолати мовний бар’єр, щоб навчатися професії, маємо дев’ять годин щотижня упродовж двох років на вивчення польської. Проте зазначу, що мовою програмування все-таки є англійська мова, тож навіть у першому класі учні та вчителі можуть порозумітися. Англійська - це мова програмування.
Вед.: Яким чином учні з України дізнаються про Академію? Наскільки розрекламованою вона є?
Денис: Ми себе дуже не рекламували, але Академію ремесел і підприємництва при Політехніці Опольській знаходили через інтернет. Протягом цих років ми отримуємо дуже багато електронних листів і запитань не лише з Польщі, а й з усього світу. Нас запитують про можливості навчання в Ополі, зважаючи на велику кількість освітніх закладів у місті.
Вед.: Які можливості при вступі до вищих освітніх закладів мають ваші випускники? Чи є якісь бонуси? Можливо, вони йдуть одразу на другий курс?
Денис: Щоб навчатися у Політехніці Опольській, наприклад, потрібно завершити середню школу. Але плюсем є те, що частина наших педагогічних працівників — це науковці, пов’язані з Політехнічним університетом в Ополі. Вони читають у нас багато предметів. Наприклад, заняття з програмування, інформатики, логістики, маємо ще таку професію як технік-логістик. У цьому процесі учні середньої школи знайомляться з іншою мовою, з іншим стилем проведення занять тощо. І це, напевне, є добрим прогнозом, що майбутнє навчання у Політехніці Опольській стане для них легшим.
Вед.: Чи простежуєте ви за подальшою долею випускників Академії? Чи залишаються вони працювати у своїй професії, вступають до університету чи виїжджають за кордон?
Денис: Ми з’ясували під час дослідження, що більшість випускників професійної школи, залишається в регіоні. Причому вони залишаються у працедавців, в яких проходили практику. Наразі майже 92% випускників професійної школи першого ступеня продовжують працювати і навчатися у професійній школі другого ступеня. Маємо надію, що у майбутньому вони вступатимуть до Політехніки Опольської чи Опольского університету. Значний відстоток наших учнів поєднує роботу і навчання, особливо, програмісти четвертого курсу технікуму. Ми чуємо їхні розмови на коридорі, вони також звертаюся із запитаннями до наших педагогів. Часто-густо дискутують із вчителями технікуму щодо новацій у сфері інформатики та програмування. Ми прагнемо випускати фахівців. Пишаємося, що перший в історії закладу професійний іспит з інформатики, що відбувався у Вроцлаві перед окружною комісією, склали всі учні. Це був найтяжчий професійний успит, але його склали 100% учнів нашого технікуму.
Вед.: Ваша школа — Академія ремесел і підприємництва заснована Палатою ремісників. Чим вона відрізняється від публічних шкіл?
Денис: Наша школа, як публічна школа, є безкоштовною. Ми отримали схвалення президента міста та управління освіти воєводства на створення нової школи, що буде публічною, безоплатною і реалізуватиме програми, затверджені Міністерством освіти. Єдина різниця у порівнянні з іншими школами є те, що її засновником є реміснича Палата. Метою нашої школи було те, щоб навчати професії молодь, яка знайде своє місце на ринку праці. Адже всі наші напрямки, створені, згідно із запитами прадедавців. Завдяки їм наші учні мають додаткові заняття з елементів права, чого немає у більшості закладів Польщі. Також маємо додаткові заняття зі штучної інтелігенції, з кібербезпеки. Працедавці зголошують свої потреби через Раду працедавців, що діє у технікумі та бере участь у змінах, пов’язаних, зокрема, із додатковими заняттями. Кожен наш учень має додаткові занняття з англійської, польскої та математики. Це найважливіші акценти теоритичних знань, а з-поміж практичних — це додаткові заняття з програмування та інформатики для програмістів. У них — персональна компетенція і командна праця у написанні проєктів аплікацій інтернетових, а також підготовка до ведення власного бізнесу. Кожен учень на завершення технікуму має написати свій бізнес-план тобто план майбутнього господарської діяльності.
Вед.: Останнє запитання. Чи задоволені ви базою, яку маєте?
Денис: Ми розвиваємо свою базу упродовж п’яти років. Адже відомо, що комп’ютерні системи та програмування не стоять на місці. Кожна поважна школа має змінювати комп’ютери щотри роки. Намагаємося завдяки засновникам щороку запускати два нові інформаційні класи. А також логістичні, пов’язані з ланщафтним дизайном, дизайном приміщень. У співпраці з працедавцями намагаємося мати доступ до тих освітніх програм, котрі необхідні у різних професіях. Наприклад, міжнародна програма «AutoCAD», яку використовують дизайнери, графіки, програмісти тощо.
Наша школа знаходиться на вулиці Любошицькій, 7/9 в Ополі у двох будинках. Ми також ділимо будинок із відділом економіки Політехніки Опольської, тож учні технікуму щодня зустрічають на коридорах студентів і професорів вишу. Тобто перебувають в академічному середовищі.
Вед.: Дякую щиро за розмову! Нагадаю, ми обговорювали тему професійно-технічної освіти в Опольському регіоні на прикладі Академії ремесел і підприємництва при Опольській Політехніці. Гість програми - директор Академії, доктор Лукаш Денис.
Денис: Дякую і щиро запрошую всіх зацікавлених до нашого освітнього закладу!