Як повномасштабна війна змінила українців, як змінилося сприйняття того, що відбувається, що найбільше вразило і вражає, - ці питання репортерка Радіо Ополе Світлана Мех поставила своїм співрозмовникам-лідерам думок із різних регіонів України за посередництвом телефона.
Тележурналістка із прифронтового Запоріжжя Ольга Вакало згадує, що в її будинку лише у трьох квартирах залишилися люди. Вона теж залишилася у рідному місті. Залишилася зі своїми колегами, щоб творити віжн-радіо „На дотик".
- Наш головний інженер на другий день — 25 лютого 2022 року пішов на фронт і це мене переконувало, що ворог не зайде в Запоріжжя. Я так собі вирішила, що наш Володя (Володимир Подчоса) на фронті нас захищає, тож ми можемо тут бути, - розповідає Ольга Вакало. - Ми тоді дуже зблизилися і дуже зріднилися.
- Зараз мені бракує нашої єдності на загальнонаціональному рівні. Своїм колективом ми проходимо випробування і залишаємося у цій єдності. Що стосується всього, що відбувається в місті та країні, дуже добре пам’ятаю все, що відбулося на Майдані — 2004 і 2013-2014 поготів, як ми тоді єдналися. І коли ворог у 2014 розпочав війну, спалахи єднання додавали силу. Зараз мені відверто бракує єднання, в якому ми всі дихаємо одним повітрям, - додає вона.
- Я впевнена, що ми зможемо пройти і це випробування. Ми - українці, а я себе чітко індентифікую, знаю про себе ще з 2004 року, ще з того головного Майдану щодо питання ідентичності, ми маємо в серці те, що не вмирає, про що говорила наша Леся Українка. Щось незбагненне ні нашому ворогу, ні нашим партнерам, ні навіть нам самим — воно нас тримає і ми все це пройдемо. Я в цьому впевнена, - наголосила телерадіожурналістка Ольга Вакало із Запоріжжя.
Про потребу об’єднання і порозуміння у цей нелегкий для країни час каже і громадська діячка з Києва Анжела Савченко, чоловік, якої кадровий військовий, служить у Збройних силах України.
- Те, що мені зараз дуже бракує всередині країни, - це розуміння українцями українців. Тих, хто зі сходу перемішується всередину країни, тих, хто виїхав за кордон і каже, що їм непросто. Водночас мені дуже хочеться, щоб місцева влада, наголошую не на рівні держави, яка призначається Урядом, щоб вся була змінена, - акцентує громадська діячка. - Новини з областей — суцільний «треш» - хабарі, якісь декларації космічні, реконструкції незрозумілі у той час, коли в країні триває страшна і виснажлива війна. Коли влада займається своїм, ігноруючи питання громади, - це дуже болючі питання, - додає вона.
Жанна Білоцька із міста Володимира, що на Волині, пише, зокрема, матеріали про Героїів-захисників України. Вона каже, що це дуже важко, адже кожну родину регіону торкнулася війна. Під час телефонної розмови журналістка ледве стримувала сльози.
- Я горджуся, що я українка, я горджуся нашим народом, який зумів на початку повномасштабного вторгнення зупинити ворога і дати вісіч, навіть без потрібної зброї, якої не вистачає й досі, - зазначає Жанна Білоцька. - Так само не вистачає людей, адже ми маємо справу з потужним ворогом. Упродовж цього часу ми побачили своїх друзів на міжнародній арені і навпаки. Те саме стосується і українців, - сказала вона.
- Попри все, що на сьогодні відбувається, попри значні втрати, я впевненена, що ми переможемо! Водночас сподіваюся на міжнародну підтримку, оскільки від нашої Перемоги залежить і їхня безпека, - зазначила журналістка з міста Володимира.