Вікторія Хромей із Івано-Франківська, яка прибула до Ополя після 24 лютого разом із шестирічним сином Матвієм, Вігілію (Святвечір - авт.) напередодні Різдва за григоріанським стилем зустріла разом із польською родиною. Її прабабуся була полькою і теж колись відзначала Різдво 25 грудня. Коли вона померла, в родині, якщо навіть не відзначали свято, то принаймні не працювали фізично, розповідає Вікторія.

Сьогодні, 6 січня, вона з сином готується до святкування Різдва за православною традицією.

- Моя бабуся колись казала, що цикл різдвяних свят триває від Романа до Йордана, - згадує Вікторія. – Тобто з 1 грудня до 19 січня. Підготовку розпочинаємо за тиждень до свят: потрібно купити продукти, скласти список меню. Наприклад, 6-го січня ранок розпочинався з молитви. Так навчили мама і бабуся. Ми молимося, коли приступаємо до приготування куті. Звечора ми замочуємо пшеницю на кутю. Потім 6 числа ми ліпимо вареники. Вареники мають бути трьох видів: з капустою, картоплею і змішані. Це дуже довга справа, копітка, але я вже за нею скучила, - додає Вікторія.

На столі у Святвечір, за її словами має бути 12 пісних страв на честь 12 апостолів. Це також традиція. Але найголовніше, не наїдки на столі, а духовна складова цього свята.

- Хочеться Різдва спокійного в серці. І я намагалася до середини грудня завершити всі справи і з задоволенням готуватися до свята, щоб вивчати з дитиною колядки, віншування, - ділиться українка.

Вікторія Хромей переконана, що українці мають зберігати свої традиції, щоб передати їх своїм дітям і внукам. Це особливо важливо зараз, під час війни.

Неодмінним атрибутом українського Різдва є колядки тобто віншувальні піснеспіви, коли господареві будинку та його родині бажають всіх щедрот у Новому році. Натомість господар пригощав колядників смаколиками, а інколи давав гроші.

Оксана Дуплій, яка приїхала до Ополя з Черкас зазначила, що й у центрі України теж колядують. Черкащанка запевняє, що ходила колядувати з самого дитинства.

- Коли у нас була компанія - від 20 до 25 років плюс, ми організували справжній театр, по іншому не назвеш, - згадує Оксана Дуплій. - У нас і Коза була, і дівчата у хустках, і Святий Миколай.. Ми ходили колядувати по хатах - із зіркою, Козою - це було неймовірно! І це абсолютно спонтанно - ми стукаємо в двері, запитуємо чи можна… і організовуємо виставу. Ми самі надзвичайно задоволені і люди дуже задоволені, - додає.

Оксана Дуплій зізнається, коли повернеться в Україну, то разом із коханим, який залишився там, знову відзначить усі свята, а поки, просто приготує кутю і відсвяткує Різдво разом із іншими українцями, з якими звела її доля у Польщі.

Довідково: Оксана Дуплій - письменниця. Вона - авторка двох книг, одна з яких -"Львівські таємниці" відзначена в Україні під час Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».