— Всі переживають певні етапи синусоїди. Спочатку - радіють, що залишилися живими і здоровими. Тільки, коли ми у безпеці, з’являється тривожність, панічні атаки, неврози — це значить, що ми проживаємо і це треба прожити, - наголошує Ірина Мартинюк.

За її словами, усі ті емоції, які переживають біженці з України зараз після стількох місяців перебування за кордоном, закономірні, їх треба прийняти, - каже психологиня.

— Кожний проживає ці етапи в різний час і по-різному. Хтось і "проскакує” якісь певні етапи. Але у всіх спочатку ейфорія - ми жив-здорові, потім починаються роздуми - як будемо жити, де будемо жити... Нас, виявляється, багато у кімнаті... Обов’язково сваряться: раніше у кожного була своя квартира чи кімната, тут всі гуртом, кухня спільна, якісь претензії, образи. Це тому, що люди проживають у невластивих для себе умовах. Потім їм все набридає. Здається, я підкреслюю слово здається, що оточуючі ставляться якось вороже, якось підозріло, але це неправда. Просто люди стали ще більш чутливими. Здоров’я теж "сиплеться”. Хтось був хорошим фахівцем — тут ( за кордоном -авт.) це не потрібно. Треба мити підлогу або посуд. І рідко кому пощастило знайти себе в своїй професії, - наголошує Ірина Мартинюк.

Психологиня радить наразі "зменшитися” - нічого не вимагати від цього світу, від інших людей і себе, а орієнтуватися тільки на власні сили. І від цього можна відштовхнутися.

— Так як вдома не буде - буде інакше. І з цим потрібно змиритися. І коли з’ясовується, що це моя точка, і я опираюся лише на власні сили, то синусоїда йде догори, - зазначає Ірина Мартинюк. - Вже можна орієнтуватися на себе і свої ресурси, тоді допомагають інші люди, з’являється бачення, що я хочу, куди я буду рухатися, - додає вона.