Згідно з прийнятими поправками до Закону «Про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом у цій країні», з 1 березня 2023 року тимчасово переміщені українці, які живуть у місцях масового розміщення, повинні будуть платити половину (50%) вартості свого проживання (не більше 40 зл/день), якщо з моменту їхнього приїзду до Польщі пройшло понад 120 днів, а з травня цього року – 75% витрат на допомогу, але не більше 60 злотих в день.
Натомість особи з інвалідністю, діти, пенсіонери, вагітні жінки, особи, які виховують дитину до одного року, особи, котрі мають не менше трьох дітей, а також особи, які опинилися у складній життєвій ситуації з гуманітарних причин, не сплачуватимуть цих коштів.
Пропозиції влади
Славомір Клосовський повідомив на зустрічі, що ля того, щоб витримати процедуру, біженці з України, які живуть в місцях масового розміщення, мають заповнити заяву, у якій коротко, але щиро описати свою ситуацію і подати її до адміністрації воєводства.
Воєвода пообіцяв, що затримок із розглядом заяв не буде, адже задля їх розгляду створено відповідну комісію та запроваджено спеціальне «віконце» в адміністрації.
Воєвода запевнив, що заяви розглядатимуться дуже уважно, щоб допомогти, а не зашкодити біженцям.
Що кажуть біженці з України
Уродженка Харкова Ольга Юрченко, яка прибула до Польщі з донькою, каже, що 90 % біженців, які живуть у «Сократесі» неспроможні платити за проживання.
- Згідно з підрахунками, то за перший місяць 1500 злотих з однієї особи, далі – 2 тисячі 400 злотих. У кого є дитина 18 років, то особа теж мусить платити за себе і за дитину, - каже Ольга.- Я думаю, що така сума непосильна навіть тим, хто працює. Українці в Польщі зазвичай отримують мінімальну зарплату, це десь 2700, якщо сплатити за ліжкомісце, то грошей не залишиться.
Для Світлани Вишневської із Запоріжжя навіть 50 % оплати за помешкання - це дуже проблематично. У «Сократесі» вона живе з донькою та неповнолітніми онуками. У сім’ї наразі ніхто не працює, бо донька зламала кінцівку, перенесла кілька операцій, а Світлана змушена доглядати за дітьми.
- Зверталися за допомогою в ООН, але нам відмовили, бо не належимо до категорій, які можуть отримати виплати. Дуже хочеться додому, але повертатися небезпечно – там йдуть бої, - розповідає Світлана Вишневська. - Чоловік каже, що складна ситуація, тож мусимо поки залишатися тут.
Тетяна Кучерява з Дніпропетровщини каже, що змушена збирати валізи і з донькою повертатися до України. Жінка не змогла знайти роботу. Понад 1000 злотих з 1 березня за ліжкомісце Тетяна сплатити не зможе.
- Я з дитиною збираю валізи і повертаюся в Україну, - каже Тетяна. – Праці тут немає, заробити грошей ніде. Чоловік не може оплатити нам. Його нещодавно забрали до війська. Ми живемо біля електростанції, Самарський район, щонеділі туди прилітають ракети, але іншого виходу немає, - розповідає вимушена переселенка з України.
Статистика
Наразі в гуртожитку «Сократес» перебуває понад 300 осіб, котрі приїхали до Ополя після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
В цілому на теренах Опольського регіону в місцях масового розміщення під опікою воєводської адміністрації та органів місцевого самоврядування – понад три з половиною тисячі українців, які покинули свій край через війну.
